Вікторія Маркіяненко: «Справжню петриківку відрізнити дуже легко: вона дихає»

 Дорогі читачі. Ось і обіцяне інтерв’ю про життя випускника Петриківської художньої школи. Героєм сьогоднішнього інтерв’ю є випускниця 2006 року Вікторія Маркіяненко. 

Фото Вікторії Маркіяненко

Отже доброго дня тобі, Віто, і одразу ж перше запитання — як ти потрапила до лав учнів школи?

У нас в селі не дуже багато місць, куди можна піти після звичайної школи, одним з таких міст є художня школа. Потрапила я туди за порадою подруги. Вона саме вступала туди і за компанію запросила й мене.

Як тобі там вчилося і чим ця школа відрізняється від звичайної?

Ой мені там подобалося навіть більше, ніж в звичайній школі. Я з нетерпінням чекала, коли вже ж закінчаться ці уроки, щоб знову йти до художки. Мені дуже подобалася та атмосфера, в якій нас навчали, вчителі до нас дуже добре ставилися, не так, як в звичайній школі — просто відчитали урок і все. А тут нам пояснювали дуже добре та професійно, якщо щось не зрозуміло, то повторювали індивідуально. Самі уроки проходили в атмосфері невимушеності. Також подобалось те, що дозволялось вільно спілкуватися з друзями (однокласниками) під час уроку. Ми були, як одна дружна сім’я.

А чому ти навчалась аж шість років замість п’яти?  

Взагалі в художці навчаються чотири роки, а п’ять років навчаються ті, хто хоче вступати до вищих навчальних закладів. Шостий рік я навчалася просто так, тому що мені там подобалося навчатися, і не хотілося розлучатись з улюбленою школою.

Ти була єдина, хто навчався аж шість років?
 
Ні, таких дітей було багато, а що ж поробиш, коли просто подобається там навчатися.

Я знаю ти не однократно брала участь в різноманітних конкурсах?

Так, брала участь і перемагала, навіть декілька разів займала перші міста. А одного разу я премемогла на якомусь міжнародному конкурсі, якийсь канадсько-український, але назви не памятаю, так мені самі канадці вручали призи, нас показували по телевізору, був бенкет, тоді мені дуже сподобалося. Також я маю з десяток різноманітних грамот, але зараз вони лежать десь в шухляді, нікому не потрібні.

Куди ти вступила після художньої школи?

Після закінчення художки я здала тести (на той час досить непогано) і подала документи до декількох вузів з художнім направленням. В Дніпропетровську я провалила малюнок, тому мене не взяли. А от в Полтаву я вступила — на заочне відділення на факультет образотворчого мистецтва. Буду вчителем. У мене була можливість вступити на денне відділення, але ми з батьками вирішили, що для мене краще заочне. Так я вбиваю двох зайців — навчаюсь і працюю. Проте працювала я не довго. Одразу ж після першої хвилі кризи мене звільнили. З тих пір я студентка-заочниця-домогосподарка.

Чи багато твоїх однокласників з художньої школи пішли навчатися за художнім профілем?

Я точно не пам’ятаю, але з п’ятнадцяти чоловік десь третина пішла саме за цим направленням. Хто куди. Одна дівчина — на вчителя образотворчого мистецтва, друга — на дизайнера, третя — на архітектора, четверта — ще десь...

А чим ти зараз займаєшся?

Переважно домогосподарством, готуюсь до сесії та малюю петриківку на продаж.

Ти говориш, що малюєш петриківку на продаж?

Так, але цим ділом я займаюсь недовго, десь півроку, а то й менше. 

Чому до цього не малювала?

У той час я працювала та навчалась, зовсім не було часу на розпис. А ось нещодавно моя знайома запропонувала виконати одне замовлення, бо сама вона зовсім не встигає. Я допомогла, а потім почала й сама малювати, але під наглядом знайомої (типу вчитель і учень). Так і малюю.

Що саме ти малюєш?

Переважно під лаковий розпис. Це різноманітні дерев’яні речі, і дощечки, і лопатки, і ложечки, і брелочки, ну все що тільки можна випиляти з дерева. Працюю переважно з розписом на темному фоні, як правило чорному. Вироби сочатку тонуються, потім наноситься трафарет, потім сам розпис. Фарби можуть бути як масляні так і гуашеві. Коли фарба висихає то це все лакую, а потім на продаж. 


Дощечки на чорному фоні

Дощечки на білому фоні





Сувенірний набір


Гребінці та брелочки

 


Для розігріваючих напоїв


Борщ та кашу можна їсти і такими приборами

В чому ти бачиш вирішення проблеми?

Якщо чесно, то я цього не бачу, «домашні майстри» будуть робити те, що подобається покупцеві. Такі майстри будуть існувати завжди, бо на їхню продукцію завжди є покупець. 

А яка петриківка справжня?

Та, в яку майстер вложив частинку себе. Взагалі неозброєним оком справжню петриківку відрізнити дуже легко. Коли її бачиш, то відразу відчуваєш, що вона дихає, там є повітря. Ось наприклад візьміть роботу Соколенка (один з засновників фабрики «дружба») або Панка (інший засновник «дружби»), або ще когось з цеху (центр народної творчості), та роботу з проспекту Карла Маркса, або навіть мою. Якщо чесно ті роботи,що продають на проспекті, я називаю «художня стилізація під петриківку». Так от, різниця відразу помітна. По-перше, це кольорова гамма. В розписі завжди використовувались природні кольори, а перші фарби взагалі робилися з природних барвників. Так от ніколи в розписі не використовуються дуже яскраві фарби, білила, чорний колір, та блістінки. По-друге, це самі елементи розпису. Оскільки сам розпис бере початок з природи, то там ми можемо спостерігати деяку схожість з існуючими квітами та ягодами (цибулька, фризи, маки, волошки, бузина, калина, суниця, ягоди, тощо), а не якихось космічних квітів з іншої планети. По-третє, це пітушіння (озеленення), воно також має виглядати природно, та доповнювати сам малюнок, а не перекривати його. По-четверте, це птахи, от саме вони мають бути вигадкою автора, тому що зазвичай в петриківкі зображують жар-птаха, міфічну істоту яка приносить щастя, з фантастичними візерунками по всьому тулубі, а не звичайний різнокольоровий птах з звичайним пір’ям в хвості. Ось такі основні правила мають допомогти вам в виборі петриківського розпису. До речі на проспекті Карла Маркса я одного разу бачила справжню петриківку! Але це було тільки одного разу.


Спеціально для нашого інтерв'ю Вікторія згодилася намалювати щось від душі, щоб показати вам, дорогі читачі що вона може  не тільки для продажу, а й від душі



Також робота Вікторії на наше прохання

Дякую тобі від імені всіх читачів, за такі цінні поради, та дякую тобі за відверте інтерв’ю
гарно вийшло, і роботи деякі дуже цікаві.Тільки щось фоти всі обрізані якось, чи то у мене так відображаються. якісь половинки просто
Так, з фотографиями є проблеми, це вони обрізані від стилю теми, на скіки я розумію, бо коли завантажуюю фото, то все нормально. потрфбно вибрати інший стиль.
Теж можна, але краще змінити тему, але часу не має її шукати(